Доброго дня. Не змогла утриматися від цікавої дискусії. Я 10 років пропрацювала в журналістиці на різних позиціях і вже 4 роки працюю у сфері PR на стороні агентства. Ярина вказала перелік навиків, властивих зрілому фахівцеві – професіоналові PR. У графу навиків журналіста я б додала той же таймінг-план (розробка сітки, планування номеру, властиве головним редакторам і редакторам відділів), знання основ верстки, дизайну, поліграфії і навіть фотографії, знання основ ПР і реклами (особливо для головних редакторів). Все це знадобиться журналістові в його кар'єрному зростанні. Крім того, на мій погляд, специфіка роботи над текстом в ПР фахівців і журналістів різна. Журналісти, якщо хороші, повинні знати жанри, розуміти відмінності і вміти вільно володіти кожним з них. А спільного дійсно багато, оскільки і ті і другі мають справу з громадською думкою і мають можливість впливати на її формування. Правда і те, що багато журналістів, філологів та інших суміжників починають займатися ПР у повній упевненості, що володіють необхідними знаннями. Не рідко трапляються люди, які заявляють, що зв'язки із громадськістю це щось ефемерне, що не має точного визначення і критеріїв оцінки результату, а тому успішність тут залежить від ораторського мистецтва – уміння переконувати замовника на всіх етапах - від початку співпраці до презентації результатів. На жаль, є і такі….

Вікторе, Ваші коментарі говорять самі за себе, я відповідати Вам не буду. Проте в інтересах чесності і відкритості, я тут заявлю, що Ви вже тиждень шлете мені дивні повідомлення з негативними натяками в адресу мого керівництва, і боїтеся назвати речі своїми іменами. Якось непослідовно, Вам не здається?

Нема парадоксу в нижчій позиції на ринку праці для піарників, і у вищій - для журналістів. Я говорю, про загальну тенденцію, без урахування кризових явищ. В останній рік хвиля журналістів пішла в піар тільки тому, що журналізм впав (впав рекламний ринок)... Змусити ж піарників хвилею йти в журналізм - це неймовірно. Так не може бути, бо - те, що я вже констатував - в журналізмі слід шукати правду у ворожому середовищі, а не обслуговувати клієнта у сприятливому середовищі. :-) Взагалі, дивно, що Ярина Ключковська - монстр піару і т.д. - не розуміє базових істин в галузі, де працює. Ви - мильна бульбашка? :-)

Звичайно, Ярино, Ви "щось" пропустили, намагаючись протиставити журналізм і паір. Проблема для Вас, і піарщиків є в тім, що в журналістику Ви перейти може і зможете, та не станете там гарними журналістами. Причина - журналіст шукає правду, співставляючи факти, позиції, заяви і т.д. Ярина ж Ключковська і піарники відпочатку вчилися лише обслуговувати клі-єн-тів - тобто обс-лу-го-ву-вати. Відчуйте різницю!

Ганнусю, дякую за такий змістовний коментар! Виходить, що журналістові складно стати піарником, а піарнику легко стати журналістом, але юагато журналістів іде в PR, але піарники не особливо рвуться в журналістику - хоча в комунікаційному food chain піарники знаходяться нижче за журналістів :) Парадокс!

Вважаю дуже хибним уявлення, що журналіст може стати хорошим піарником автоматично і апріорі.
Як людина, яка прийшла в PR з журналістики, можу сказати, що по-суті, мусіла самотужки отримувати другу освіту "на ходу". Вміння писати гарні тексти і розуміння роботи репортера, звичайно, допомагало, але абсолютно не звільняло від необхідності знати купу всього іншого, що потрібно в цій професії. Розробка стратегії і меседжів, проведення досліджень (як всередині компанії, так і назовні), організація і проведення крупних подій, внутрішні комунікацій, PR перших осіб, зв"язки з інвесторами і з урядовими структурами - це лише частина того, про що зеленого поняття не мала, працючи журналістом. Самоосвітою доводиться займатися постійно і тим не меше, постійно відчуваю деякі прогалини в цій освіті порівняно з колегами, які кілька років вивчали комунікації в американському університеті. Проблема в тому, що "новачки" в професії, які прийшли з журналістики, поняття, схоже, не мають, що це ціла наука, що про це написано купа підручників і наукових праць, що цьому реально вчаться роками в університетах...
Пригадую висловлену Тобою, Ярино, думку десь наприкінці минулого року, що нас очікує падіння стандартів в PR через наплив журналістів, які прийдуть в галузь через скорочення в ЗМІ. Здається, Ти мала рацію. І проблема не тільки в тому, що новачки не бажають вчитися. Вони, схоже, не бачать в цьому сенсу, оскільки більшість з них стверджує, що вони тут тимчасово, а душею залишаються в журналістиці. Тобто це можливість перечекати складні часи, а не свідомий вибір.

Даниїле, Аню, дякую за коментарі!

Даниїле, я згодна, але тільки частково. Поганий той піарник, який не вміє подивитися на свою компанію оком журналіста. Пам'ятаєте нашу дискусію про неупередженість і любов до продукту компанії на Profeo? На мою думку, піарник має бути лояльним назовні і неупередженим всередині компанії. Інакше він не зможе бути "совістю компанії."

Аню, з Тобою погоджуюся теж частково. Недавно на одній зустрічі Андрій Куликов говорив, що журналіст повинен знайти story в будь-якій події, навіть у "собака вкусила людину". Піарник робить те саме.

Я думаю, що це "Неупередженість". І саме не як якість, а як напрацьована журналістська навичка.
Піарник може бути об'єктивним, але він завжди упереджений, заангажований організацією на яку працює. Журналіст має бути об'єктивним і неупередженим у кожній своїй історії. І це навичка, від якої піарник, що приходить з журналістики має позбавлятися. У мене є колеги, що досі не змогли. Їм важко через це, бо вони завжди знаходяться у дилемі - чи бути неупередженим, чи захищати клієнта.

Журналисту необходимо умение кожей чувствовать, что будет интересно его читателю. А пиарщику надо сделать интересным имеющееся, это очень разные, на мой взгляд, навыки.