Yaryna's profileПростір PR. Блог Ярини К...PhotosBlogListsMore  |  Tools Help |
|
|
12/29/2008 Безпечного вам Інтернету у Новому році!
Не впізнали? Це я! :) На сайті Onlandia.org.ua, ініційованому "Майкрософт Україна" та Коаліцією за безпеку дітей в Інтернеті, можна створити таку саму листівку на основі власної фотографії, і надіслати її знайомим. Мета акції - донести до наймолодших користувачів Інтернету, їхніх родичів і вчителів, ідею того, що в Інтернеті їхні дані може бути використано не так, як вони б цього хотіли. Адже замість дідморозівської шапки, бороди і вусів можна намалювати щоь зовсім інше. І підписати це фото теж можна по-різному. Використати інформацію з Інтернету може хто завгодно, і не завжди з благородною метою. Інтернет - не завжди безпечне середовище, і дітям, які активно освоюють віртуальні простори, важливо про це знати від самого початку. На Онляндії можна знайти масу корисної та цікавої інформації і для вчителів та батьків, і для дітей. Так що заходьте на сайт, завантажуйте Silverlight, розмальовуйте своє фото і надсилайте його друзям. Адже в душі всі ми залишаємося трохи дітьми. А я, спільно з Коаліцією, бажаю всім читачам блогу чудесного Нового року і веселих Різдвяних свят! "Золота Гуска" атакувала PRВін - брокер у великій інвестиційній компанії Lehman Brothers. Вона - один із партнерів Brunswick Group, великої компанії у сфері фінансових комунікацій. Вони - Метью і Ніна Девлін - подружня пара. Звичайно, дружина ділиться новинами з роботи. У тому числі - інформацією про M&A угоди, які готуються. Довгий язичок дружини плюс можливості чоловіка - всього доступ до конфіденційної інформації дав друзям Метью заробити майже 5 мільйонів доларів, за що сам трейдер отримав цілу купу розкішних подарунків. У колі товаришів Девліна Ніну називали "Золотою гускою". Результат: проти Девліна висунуто звинувачення в insider trading та шахрайстві з цінними паперами і відкрито кримінальну справу. Він визнав свою провину. Вагітну Ніну Девлін відправили у неоплачувану відпустку, незважаючи на те, що вона не брала безпосередньої участі у справах свого чоловіка. Найбільше постраждала Brunswick Group - компанія втратила принаймні одного великого клієнта - Dow Jones Chemical - і отримала негативне висвітлення саме у тих ЗМІ, з якими тісно працює від імені своїх клієнтів: від CNN до Bloomberg. І, звичайно, вся галузь PR опинилася під загрозою чергової дискредитації. Цитую The Financial Times:
Відомий італійський PR-консультант Тоні Муці Фальконі запитує на блозі PR Conversations: "Чи не принесе 'золота гуска' ненароком порятунку PR-професії?" Слідом за численними національними PR-асоціаціями, UAPR давно говорила про те, що галузі потрібні чіткі професійні стандарти. І, хоча я проти сертифікації чи ліцензування піарників, стандарти, безперечно, потрібні. В тому числі й етичні. Гуси колись врятували Рим, і, може, й "золота гуска" зробить свою справу в розбудові нашого фаху. Ця не-новорічна історія актуальна власне через те, що в Новому році хочеться побачити великий ріст нашої професії. Серйозно! Нехай не екстенсивний, не кількісний ріст, а якісний. Хочеться побачити, як ростуть професійні стандарти і як етика стає таким самим фактором у прийнятті рішень, як і наявність бюджету. Всім бажаю гарного PR і бездоганної репутації в наступному році. І, як сьогодні сказав мій співробітник, нехай кризи бувають у наших недоброзичливців, а в нас нехай все буде чудово! Веселих свят! 12/25/2008 Круглий стіл UAPR про кризу та її вплив на PR-стратегії та PR-ринокВчора пройшов круглий стіл ""Корекція PR-стратегій українських компаній у 2009 році та її вплив на ринок PR". Прийшло понад 30 учасників, і тому дуже шкода, що часу було небагато, і модератор швидко закрив дискусію. (АПДЕЙТ) Прес-реліз про подію можна знайти на сайті UAPR. З моєю презентацією можна ознайомитися нижче, а свої враження викладу трохи згодом.
А наразі лише коротко скажу, що всі спікери дивовижним чином зійшлися на одному і тому ж: якщо PR встиг зарекомендувати себе як стратегічна функція в компанії, а тепер успішно справиться з викликами періоду рецесії, то потім тільки утвердиться в якості стратегічної управлінської функції. Головне - бачити світло в кінці тунелю і сподіватися, що це - не фари поїзда, який мчить назустріч.
12/23/2008 Анонс: Круглий стіл UAPR "Корекція PR-стратегій українських компаній у 2009 році та її вплив на ринок PR"Завтра UAPR проводить круглий стіл, щоб обговорити ті зміни, які чекають нашу галузь у наступному календарному році. Спочатку це планувалося як чергова сесія UAPR-Академії, але потім вирішили, що зараз людям не до навчання, а тому круглий стіл відкритий для всіх членів Асоціації.
Ось його анонс.
UAPR - Українська Асоціація зі зв'язків з громадськістю - запрошує вас до обговорення змін, які відбуваються у сфері PR у зв'язку з економічною кризою, а саме:
На ці та інші питання відповідатимуть генеральний директор "Михайлов и партнери. Україна" Марина Стародубська, директор з корпоративних комунікацій "Майкрософт Україна" Ярина Ключковська, керівник департаменту зі зв’язків із громадськістю українського відділення ЄБРР Антон Усов, директор з корпоративних комунікацій XXI Century Investments Дмитро Васильєв, генеральний директор Української асоціації видавців періодичної преси (УАВПП) Олексій Погорелов, керівник PR-департаменту "Славутич", Carlsberg Group Олена Маркова та інші учасники круглого столу на тему "Корекція PR-стратегій українських компаній у 2009 році та її вплив на ринок PR". Круглий стіл пройде 24 грудня о 18:00 за адресою вул. Жилянська 75, бізнес-центр "Євразія", 4-й поверх, офіс "Майкрософт Україна".
Для участі у круглому столі просимо обов'язково зареєструватися, надіславши коротку інформацію про свою участь на адресу pr@uapr.com.ua (в темі обов’язково зазначивши - "Круглий стіл"), чи подзвонивши за номерами:8(044)332 05 06 або +38(067) 247 25 92. Також просимо взяти з собою посвідчення особи, необхідне, щоб потрапити у бізнес-центр.
Дякуємо компанії "Майкрософт Україна" за підтримку в організації події.
З повагою,
Виконавчий директор UAPR
Андрій Горський
Зі свого боку, планую ділитися своїм досвідом оптимізації PR-процесів та способами вирішення проблем, які зараз постають перед більшістю PR-ників: зниження апетиту ЗМІ на корпоративну інформацію, скорочення доступних ресурсів, переформатування порядку денного в суспільстві і т. д. Презентацію вивішу. І, звичайно, обіцяю репортаж про круглий стіл тут, на цьому блозі.
12/18/2008 Анонс: вебінар Дмитра Шимківа на ProfeoЗапрошую всіх до участі у вебінарі Дмитра Шимківа на Profeo сьогодні о 17:30. Дмитро - директор з роботи з корпоративними клієнтами "Майкрософт Україна", який глибоко знає наш ІТ-ринок і просто фанатіє від технологій - в основному, від Microsoft, звичайно
 .Тема вебінару - "Як економити гроші та піднімати персональну продуктивність за допомогою ІТ". Але я впевнена, що Діма буде не проти відповісти й на інші запитання. Адже сучасний бізнес, та й життя кожної людини, нерозривно пов'язане з технологіями. Якщо б сьогодні, за помахом чарівної палички якогось особливо жорстокого чарівника, ІТ зникли з нашого життя, ми б виявилися нежиттєздатними. Тому в цей час, який ми вже звично називаємо "економічна криза", важливо не тільки розуміти роль ІТ для бізнесу, а й правильно розставити пріоритети в управлінні технологіями. Про це і говоритиме Дмитро в ході вебінару. Так що заходьте на сторінку вебінару вже зараз і задавайте питання.
Для тих, хто з Дмитром незнайомий, ось його профайл на Profeo і на LinkedIn. А ось хороше інтерв'ю для журналу ComputerWorld Украина.
До речі, недавнє інтерв'ю Дмитра для радіо ВВС Україна можна звантажити для прослуховування. 12/15/2008 Знову про персональні стосунки і спамЄ у мене добрий знайомий. Моя велика симпатія - як з персонального, так і з професійного боку. Ми знаємося ще з доісторичних часів і в деякою періодичністю спілкуємося. Звичайно ж, у нього є мої телефони і адреси електронної пошти.
У мого знайомого є компанія. Одного прекрасного дня мені подзвонила дівчинка, назвалася співробітницею цієї компанії і попросила мою імейл-адресу. Я дуже здивувалася такому питанню (адже у мого знайомого є ця адреса, ми регулярно листуємося на навколоробочі теми), на що дівчинка дуже ввічливо пояснила: "Ми хочемо вам надсилати інформацію про кризу - як різні компанії на неї реагують". Я подякувала і відмовилася, пояснивши, що і так отримую забагато інформації про кризу, з різних джерел.
Наступного дня мені подзвонила інша дівчинка. З тієї ж самої компанії. І попросила мою імейл-адресу. Щоб періодично надсилати мені інформацію про кризу. Я здивувалася ще більше і пояснила, що мені нецікаво отримувати цю інформацію.
Пройшло трохи більше тижня. І мені у поштову скриньку таки впала інформація про кризу, надіслана тією самою компанією. Незважаючи на те, що я двічі відмовилася від її отримання. Люди таки знайшли мою адресу, щоб надсилати мені переклади статей із зарубіжних видань - FT, Business Week - які я і так читаю в оригіналі. Наприкінці листа я виявила фразу: "Якщо Ви надалі не бажаєте отримувати розсилку, дайте коротку відповідь на цей лист."
Звичайно, з цим листом я вчинила так, як зазвичай чинять не з листами від добрих знайомих, а зі старим добрим спамом: ніяких коротких відповідей не писала, а перемістила у скриньку "Junk Mail."
І я черговий раз замислилася про те, як легко втратити лояльність, навіть якщо вона існувала роками. 12/10/2008 Коротко про LinkedIn та автоматичні підписиFirstname Lastname is requesting an endorsement for work Dear Yaryna, --- Останніми днями отримала кілька аналогічних повідомлень. Якщо я достатньо добре знаю людину, зазвичай, для мене не становить проблеми написати їй кілька слів рекомендації. Але якщо людина просить, щоб я потратила свій час, то чому б їй не потратити кілька хвилин і не змінити стандартний текст запиту на рекомендацію? Те саме стосується автоматичних підписів під листами електронною поштою. Якщо людина, з якою я "на ти" багато років, підписується, "З повагою, Іван Іваненко", а людина, яка сидить від мене в одному метрі і пише мені 100 листів на день, підписується "All the best, Jane Doe", то я точно знаю - перша людина мене навряд чи поважає, а друга - навряд чи щиро бажає мені всього найкращого. Це просто автоматичні підписи. І нічого особистого. 12/9/2008 Таки не втрималася: кілька слів про "домініканський синдром"Ну от, у вітчизняному PR з'явився перший власний термін. Всі інші ми запозичували чи то від англомовних колег, чи від північних сусідів. В тепер можемо пишатися: народили, нарешті, власний. "Домініканський синдром" - ще й як звучить!
Якщо Ви, шановний читачу, не піарник (або піарник, який останній місяць жодного разу не заходив в Інтернет), то ось, коротко, суть ситуації. Мобільний оператор life:) у рамках своєї програми лояльності для журналістів повіз понад 3 десятки, власне, журналістів у Домініканську республіку, те у хорошому готелі трудівники пера і клавіатури мали нагоду поспілкуватися з топ-менеджментом компанії - як у форматі презентації квартальних підсумків, так і неофіційно.
Поміж собою багато людей говорили про те, що це - трохи занадто: адже везти журналістів на карибський пляж без жодного релевантного інформаційного приводу - це вже не зовсім не саме, що везти журналіста у головний офіс чи на міжнародну подію, де можна отримати контент, недоступний на місці, або отримати ексклюзив чи інформацію зі значним випередженням.
Справжня спека почалася з поста Юрія Аксьонова. Якщо коротко - Юрій Аксьонов вважає неправильними дорогі поїздки журналістів за кошти компаній, про які вони пишуть. Його позиція - журналіст може їхати як приватна особа, за рахунок власної відпустки, попередньо залагодивши свої справи. Його опоненти ("постраждалі", тобто журналісти, які поїхали в Домінікану) вважають дії компанії абсолютно виправданими і навіть дають їм вельми позитивну оцінку. У відповідь на "наїзд" Аксьонова вони його самого звинуватили у низці гріхів - від заздрості за те, що його не возять, до лицемірства (проповідує етичні принципи, а газета заробляє на джинсі). Багато-пребагато інформації про тривалі і не завжди ввічливі дискусії з приводу домініканського вояжуможна знайти на PRWeb, блозі Романа Хіміча, спеціально створеному блозі учасників поїздки, на телекритичній "Дусі" і ще багато де. Якщо цікаво і маєте пару зайвих годин - насолоджуйтеся!
Оскільки весь цей час я мовчала і у дискусіях особливо активної участі не брала, то дуже кортить висловитися. Отож -
Мої 5 копійок
Журналісти вважають прес-тури, презенти та інші "фішки" такими ж належними їм перевагами їхньої роботи, як працівники великих компаній - медичне страхування, корпоративний автомобіль і оплачені тренінги в Парижі. У цій ситуації журналіста не сильно цікавить, звідки надходять ці блага - чи від працедавця, чи від зацікавленої у хороших стосунках компанії.
І, звичайно, піарники використовують всі наявні у них способи побудувати хороші стосунки зі "своїми" журналістами. І як піарник, я теж таке роблю (звичайно, в рамках своїх можливостей і власних переконань). Чиюсь умовну "лояльність" можна завоювати хорошими інформативними коментарями, для когось - цього недостатньо. Оператори мобільного зв'язку ніколи не шкодували засобів, щоб напрацювати оту саму "лояльність". Поїздки за рахунок компанії (від Криму - до Осло, від Москви - до Туреччини) - нормальне явище. Так само як і прес-конференції та вечірки для преси у хороших ресторанах, мобільні телефони та "ексклюзивні" телефонні номери в подарунок. Чи добре це, чи погано - питання нерелевантне в рамках цього поста. Так є. Я також розумію Юрія як редактора: йому не потрібні лояльні до певних компаній журналісти. Йому потрібні акули пера, які знають ринок, мають доступ до перших або принаймні поінформованих осіб і вміють знаходити цікаві матеріали. Цікаві - швидше всього, або з конфліктом, або з великими сумами грошей. Юрію як редакторові важливо, щоб його видання першим писало про якісь незручні для компаній речі, якщо вони цікаві аудиторії. Він не хоче, щоб його видання вважали кишеньковим, купленим, продажним і т. д. Тому він оберігає репутацію видання. Його позиція - нехай журналіст собі їде, якщо хоче, але у свій вільний час. Мені незрозуміло, яким чином ця позиція реально страхує видання від упередженості журналіста на користь тієї чи іншої компанії, але вона має право на існування.
Юрій як журналіст вважає неприйнятним для себе їздити в такі поїздки. Таку позицію я навіть поважаю. Кити медійного бізнесу - Wall Street Journal, New York Times, Financial Times і таке інше - теж її дотримуються. Донедавна вони були дуже багатими компаніями, тепер ситуація потрохи змінюється. Але вони досі дотримуються аналогічної позиції, бо мають бути в очах читачів - як дружина Цезаря, поза підозрами.
Наші ЗМІ поки що не сильно можуть дозволити собі кататися світами у пошуку ексклюзивів. Тому користуються щедрими пропозиціями компаній, про які пишуть. Виходить такий собі win-win: і видання отримало інформацію, і компанія отримала висвітлення. Та ще й журналіст задоволений, будемо сподіватися. Питання - чи знає споживач інформації про те, хто платив за поїздку. Коли я у глянцевих журналах читаю фрази "дякуємо туристичній компанії АБВ за допомогу в організації поїздки", у мене це не викликає неприйняття. Головне - що я отримала сигнал про те, що в матеріалі була зацікавлена сторона. А тому хвалебні оди про зручність чартерного рейсу чи мегакомфортабельний готель я сприйматиму, як кажуть англійці, "з дрібкою солі". При цьому, інформацію про красу австрійських Альп чи благословенний клімат Балі я отримаю, в будь-якому разі. Але чомусь редакції ділових та інших видань бояться, щоб їх не запідозрили в упередженості, тому не показуючь читачеві, звідки взялась інформація і хто цей процес профінансував. А, по-моєму, це було б чесніше, ніж приховувати.
Наскільки журналіст, умаслений купанням у Карибському морі та проживанням у 5-зірковому готелі, може зберегти об'єктивність - окреме питання. Але мені більш симпатична позиція Романа, який не приховує своєї вдячності "Астеліту", ніж журналістів, які воліють не згадувати про свої стосунки з компанією.
Нарешті, про саму поїздку. На мою думку, ця подорож - на дуже темному краю "сірої" зони. На берегах Карибського моря журналістам не дали жодної інформації, яку не можна було б отримати тут. Це була пряма спроба повпливати на об'єктивність журналістів, дуже слабко замаскована під інформативну поїздку. Такого робити не треба: постраждала репутація і компанії, і журналістів, які їздили. Знаєте, як це буває - "чи то він вкрав, чи то у нього вкрали, але була там якась темна історія". Журналісти потрапили в ситуацію, коли вони змушені публічно виправдовуватися. Виникли міжособистісні конфлікти, жодна зі сторін яких не показала себе з гарного боку. У центрі всього - компанія "Астеліт". Історія несимпатична. І зайвий раз нагадує про те, що за міркуваннями етики зазвичай стоять міркування доцільності. 12/8/2008 Секретний соус. Найважливіша компетенція PR-никаОстаннім часом мене часто запитують, яка компетенція є найважливішою тдля PR-ника. За багато років спілкування з піарниками, роботи з піарниками і відповідальності за роботу піарників, я навчилася приділяти увагу таким базовим навичкам як вміння писати, тобто адекватно висловлювати думки на письмі, вміння працювати з інформацією - аналізувати її і робити правильні висновки, вміння дивитися вперед і мислити стратегічно, "бачити велику картинку"... Під час котрогось із інтерв'ю журналіст слушно зауважив: ви перелічуєте компетенції, необхідні для будь-якого менеджера, і мені було складно з ним не погодитися. Таки, дійсно, піарник має керувати інформаційними процесами і потоками, тому він, за визначенням, менеджер.
Проте самі тільки усі ці навички і характеристики, а ще - клієнторієнтованість (зовнішня чи внутрішня), увага до деталей, вміння пріоритизувати і гасити пожежі, комунікативні навички і роздута адресна книжка є необхідними умовами, але не достатніми. Я рік за роком спостерігаю за десятками колег у галузі й пересвідчуюся: має бути щось іще.
Той "секретний соус", без якого можна бути непоганим піарником або навіть хорошим піарником, але неможливо бути "дійсно хорошим" піарником, я б назвала словом "допитливість". Його антонім - лінивство, інтелектуальне лінивство.
Піарник має бути таким собі епіцентром бурхливої інформаційної діяльності. Він має бути ненаситним, якщо ідеться про інформацію - якщо ви з мого покоління, то пам'ятаєте фільм "Коротке замикання" і розумієте, про якого персонажа я говорю :)
Йому має бути все цікаво. Якщо він працює в компанії чи вузькоспеціалізованому агентстві, то він повинен знати все про компанію, конкурентів, продукти, історію і т. д. - чим більше, тим краще. Він повинен цікавитися тим, що роблять його колеги - в сусідньому кабінеті, в компанії-конкуренті, в Україні і у світі. І що робили інші люди до того. Він повинен знати, що відбувається у політиці, у мистецтві, в технологіях - чим ширший спектр, тим краще. Немає значення, звідки ця інформація береться - з книг, періодики чи блогів, із тренінгів чи неофіційного спілкування у клубах, комітетах та організаціях, з Twitter чи енциклопедій.
Річ у тім, що це все можливо тільки тоді, якщо людині від щирого серця цікаво. Постійно змушувати себе опрацьовувати величезні пласти інформації - важка справа, та й непотрібна.
Якщо людина наділена допитливістю, то в неї з'являється є і широта кругозору, і напрацьована база знань, і комунікаційні навички, і навички роботи з інформацією, і все інше. Тому, з мого погляду, "дійсно хороший" PR-ник обов'язково допитливий. А ви як гадаєте?
|
|
|
